Житомирський обласний центр здоров’я

 

Методи і засоби санітарно-освітньої роботи

на фельдшерсько-акушерському пункті (ФП)

 

(методичні рекомендації для медичних спеціалістів)

 

Спосіб життя людей залежить від тих цінностей, пріоритетів, практичних можливостей і труднощів, які є невід’ємними елементами повсякденного життя. Особливості способу життя суспільства, соціальних груп та окремих осіб переплітаються, внаслідок чого формуються стереотипи дій, що повторюються і трансформуються з покоління в покоління. Ті чи інші погляди, позиції, навички, вміння та поведінка, що впливають на здоров’я, визначаються досвідом і тим соціальним сенсом і значенням, які з нього випливають.

Йдеться не тільки про усвідомлення рішення піддавати чи не піддавати своє здоров’я ризику. Здоров’я кожного громадянина – необхідна умова економічного розвитку нації, ось чому воно має розглядатися не лише як особиста, а й як національна власність. Це означає також, що здоровий спосіб життя повинен пропагуватись як реалістична і приваблива альтернатива, якою люди можуть користуватися впродовж свого повсякденного життя.

Численні дослідження поняття способу життя з позицій суспільних наук визначають цю категорію так: здоровий спосіб життя – це гігієнічна поведінка, яка будується на науково-обгрунтованих санітарно-гігієнічних нормативах, спрямованих на збереження і зміцнення здоров’я, забезпечення високого рівня працездатності, досягнення активного довголіття.

Пропаганда здорового способу життя включає інформування населення щодо факторів, які сприяють збереженню здоров’я, і профілактику факторів, які шкідливо впливають на здоров’я.

Складові здорового способу життя включають різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров’я – фізичної, психічної,соціальної і духовної. В їх числі: харчування (в тому числі якісна питна вода, необхідна кількість вітамінів, мікроелементів, білків, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових добавок), побут (якість житла,умови для пасивного і активного відпочинку, рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці (безпека не тільки у фізичному, а й у психічному аспекті, наявність стимулів і умов професійного розвитку), рухова активність і загартовування (використання засобів фізичної культури і спорту, різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення після фізичних і психічних навантажень). Крім того, до складових ЗСЖ відносяться: особиста гігієна, режим праці і відпочинку, психогігієна і психопрофілактика, охорона навколишнього середовища, самоконтроль за станом здоров’я, самооздоровлення з використанням традиційних та нетрадиційних методів, відсутність шкідливих звичок (вживання алкоголю, наркотичних і токсичних речовин, тютюнопаління), статеве виховання і сексуальна культура,своєчасне звернення до лікаря.

         Молодші спеціалісти з медичною освітою (фельдшер, акушерка, ін.) є незамінними помічниками лікаря. Вони зазвичай працюють під його керівництвом, а в сільській місцевості, у віддалених селах – самостійно.

Відповідно до посадової інструкції завідувач пунктом (фельдшер) відповідає за організацію й рівень лікувально-профілактичної, санітарно-протиепідемічної роботи, забезпечує населення лікарськими засобами та іншими предметами медичного призначення. Він складає й передає головному лікареві дільниці (району) план роботи, керує роботою підлеглих, контролюючи їхню діяльність і надаючи їм відповідну допомогу, а також веде амбулаторний прийом на пункті та надає допомогу хворим удома, здійснює невідкладні медичні заходи при гострих інфекційних захворюваннях і нещасних випадках, викликає лікаря до хворих або направляє їх у відповідні лікувально-профілактичні заклади. За потреби супроводжує хворих, виконує призначення лікаря, готує хворих до прийому їх лікарем безпосередньо на пункті, бере участь у диспансеризації населення. Крім того, завідувач пунктом (фельдшер) проводить профілактичні щеплення, фізіотерапевтичні процедури, санітарно-просвітницьку роботу, робить масаж, діагностичні проби населенню, здійснює протиепідемічні і протипаразитарні заходи, при ускладненні епідситуації подвірні обходи тощо.

Фельдшер надає медичну допомогу дітям у дитячих яслах, садках, дитячих будинках, школах. Крім того, він бере участь у поточному санітарному нагляді за об’єктами, які йому підлягають, повідомляє в установленому порядку відповідні заклади охорони здоров’я району про виявлені санітарні порушення, інфекційну, паразитарну, професійну захворюваність та отруєння.

Фельдшер, як завідувач пунктом, має право обстежувати населення, тобто встановлювати діагноз захворювання, призначати й проводити відповідне лікування, виконувати профілактичну роботу, медичні маніпуляції та виписувати ліки.

 

Організація роботи щодо формування

здорового способу життя

 

Робота з пропаганди та формування здорового способу життя, профілактики найбільш поширених захворювань є невід’ємною і обов’язковою частиною діяльності молодших спеціалістів з медичною освітою, незалежно від їх спеціальності. Вона повинна бути врахована при проведенні атестації на відповідність посаді та кваліфікаційній категорії.

Санітарно-просвітницька робота на ФАПі (ФП) повинна проводитися за заздалегідь складеним планом. Складання плану санітарно-освітньої роботи проводять на весь поточний рік (квартал, місяць). У річному плані передбачають основні завдання з охорони здоров'я і виховання здорового способу життя, а на кожен квартал, місяць складається конкретний план з назвою тем і методами їх висвітлення. В кінці кварталу (місяця) і в кінці звітного року медичний працівник зобов'язаний відзвітувати за виконану санітарно-освітню роботу.

В кожному фельдшерсько-акушерському пункті (ФП) ведеться книга обліку санітарно-освітньої роботи (форма – 038/о, затверджена наказом МОЗ України від 29.12.2000 року № 369).

 

 

з/п

 

Дата

 

Форма роботи (лекція, бесіда, кіно тощо)

 

Назва теми, заходу

 

ПІБ, посада виконавця, лектора

Місце проведення (назва за-кладу, клу-бу, гурто-житку ін.),

адреса

 

Кількість слухачів, відвіду-вачів

 

 

При-мітка

1

2

3

4

5

6

7

8

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота з формування ЗСЖ та профілактики захворювань проводиться серед хворих, осіб з підвищеним ризиком виникнення захворювань та здорових людей, зокрема серед дітей, підлітків, молоді.

Зміст роботи при проведенні різних форм і методів гігієнічного виховання населення і пропаганди здорового способу життя на ФАПі (ФП) має бути спрямований на висвітлення основ особистої і громадської гігієни, гігієни села, селища, житла, благоустрою і озеленення, утримання присадибних ділянок; на боротьбу із забрудненням довкілля; профілактику захворювань, що викликаються дією на організм несприятливих метеорологічних умов (підвищена вологість повітря, високі і низькі температури тощо); на впровадження фізичної культури в побут кожної людини.

В коло тем цієї діяльності входить також трудова і професійна орієнтація, створення здорових побутових і виробничих умов, формування здорового способу життя.

Велику увагу необхідно приділяти профілактиці інфекційних захворювань, поліпшенню водопостачання і водокористування. Одним із важливих завдань є пропаганда заходів гігієни праці при сільськогосподарських роботах, запобігання сільськогос-подарському травматизму і отруєнню отрутохімікатами. Значне місце повинні зайняти протиалкогольна та антинаркоманійна пропаганда, роз'яснення шкоди куріння. Куріння є одним із найбільш поширених видів наркоманії. Робота фельдшера щодо профілактики шкідливих звичок повинна будуватися за певною системою, включаючи правові, медико-біологічні й етичні аспекти.

Проводячи санітарно-просвітню роботу, обов’язково потрібно дотримуватись кількох методичних вимог. По-перше, тематика й зміст санітарно-просвітніх заходів мають бути тісно пов’язані з виконанням загальногосподарських завдань. По-друге, санітарна агітація й пропаганда мають грунтуватися на місцевому матеріалі. Слід враховувати особливості тієї групи людей або окремих осіб, з якими проводиться така робота. По-третє потрібно дбати про те, щоб зміст будь-якого санітарно-просвітнього заходу був ясний і зрозумілий.

У проведенні санітарно-просвітньої роботи велику допомогу медпрацівникам надають місцеві ради. Тому медичні працівники мають періодично порушувати питання профілактичної роботи на різних зібраннях, залучати керівні кадри, фахівців різних галузей, інтелігенцію до санітарного активу.

Профілактичну роботу серед населення медпрацівники проводять у будинках культури (клубах) і бібліотеках, дитячих дошкільних закладах і школах, у домашніх умовах. Зокрема, у будинках культури (клубах) можна організовувати лекторії, тематичні вечори, виставки, створювати санітарні куточки, випускати стіннівки, демонструвати санітарно-просвітні фільми, у бібліотеках проводити диспути, огляди і виставки рекомендованої літератури.

Під час амбулаторного прийому доцільно організовувати індивідуальні і групові бесіди, звертаючи основну увагу на гігієну та профілактику захворювань. У чекальнях медичних закладів можна влаштовувати невеликі тематичні виставки, вивішувати плакати, таблиці, ілюстровані гасла та брошури на пристінних стендах. Поряд доцільно розміщувати стіннівки й санітарно-просвітні бюлетні.

Ефективність санітарно-освітньої роботи безпосередньо залежить від санітарного й естетичного стану самого медичного закладу, від якості медичного обслуговування в ньому.

У школах та дошкільних навчальних закладах медпрацівник використовує традиційні методи навчання батьків, дітей та підлітків з питань охорони здоров'я (співбесіда, групові дискусії, лекції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, бесіди за круглим столом, усні журнали, лекторії здоров'я, анкетування, уроки здоров’я, вранішники здоров’я, дні здоров’я та ін.). Широко використовуються і методи наочної агітації: стінгазети, санбюлетні, виставки та куточки здоров'я, книжкові виставки.

Велику роль у пропаганді здорового способу життя можуть грати театрально-видовищні та масові спортивні заходи.

 

Форми та методи санітарної освіти

 

            Основними методами санітарної освіти є усний, друкований, наочний і змішаний. Їх реалізують через такі форми санітарної освіти, як лекції, бесіди, тематичні вечори, поради-консультації, виступи на радіо, аудіозаписи (усний метод); публікації у друкованих засобах масової інформації, науково-популярні книги, брошури, пам'ятки, бюлетні, стенди із запитаннями і відповідями (друкований метод); експозиції, муляжі, фотографії, малюнки, санбюлетні, плакати (наочний метод); телебачення, відеофільми, діафільми, школи здоров'я, виставки, театралізовані вистави тощо (змішаний метод).

Санітарний бюлетень - це ілюстрований санітарно-просвітній плакат, присвячений тільки одній темі. Тематика повинна бути актуальною і вибиратися з урахуванням завдань, що стоять перед сучасною охороною здоров'я, а також сезонності та епідеміологічної ситуації в даному регіоні. Заголовок виділяється великим шрифтом. Назва повинна бути цікавою, інтригуючою, бажано при цьому не згадувати слово "хвороба" і "профілактика".

Санбюлетень складається з двох частин - текстової та ілюстрованої. Текст розміщують на стандартному аркуші ватману у вигляді колонок, шириною 13-15 см, текст краще друкований. Дозволяється написання тексту каліграфічним почерком пастою чорного або фіолетового кольору. Потрібно виділити передову статтю або введення, решта тексту повинна бути розбита на підрозділи (рубрики) з підзаголовками, в яких викладають суть питань і дають практичні поради. Заслуговує на увагу подача матеріалу у вигляді запитань та відповідей. Текст повинен бути написаний зрозумілою для широкого загалу мовою, без складної медичної термінології, з обов'язковим використанням місцевого матеріалу, прикладів правильної гігієнічної поведінки, випадків з лікарської практики. Щодо художнього оформлення, то малюнки, фотографії, аплікації повинні ілюструвати матеріал, але не дублювати його. Малюнок повинен бути один або декілька, але один із них - основний - повинен нести головне смислове навантаження і привернути увагу. Текст та художнє оформлення не повинні бути громіздкими. Санітарний бюлетень закінчується гаслом або закликом.

Необхідно забезпечити випуск санітарного бюлетня не рідше 1-2 разів на квартал.

Куточок здоров'я. Організації такого куточка повинна передувати певна підготовча робота: узгодження з керівництвом установи; визначення переліку робіт та необхідних матеріалів (стенди, планки, кнопки, клей, тканина тощо); вибір місця розміщення куточка - такого, де постійно або часто буває маса людей; добірка відповідного ілюстрованого матеріалу (плакати, фото- і літературні виставки, діапозитиви, фотографії, пам'ятки, листівки, вирізки з газет і журналів, малюнки тощо).

Провідна тематика куточка здоров'я - різні аспекти здорового способу життя. У разі появи будь-якої інфекції або її загрози в даній місцевості в куточку має бути поміщений відповідний матеріал щодо її профілактики. Це можуть бути: санітарний бюлетень, листівка, підготовлена місцевим органом санітарно-епідеміологічного нагляду, коротка пам'ятка, вирізка з медичної газети тощо. Куточок здоров'я повинен мати дошку запитань і відповідей. Відповіді на запитання мають бути завжди оперативні, професійні, повні і корисні.

Листівка – вид інформаційної продукції, що складається з одного аркуша паперу з текстом та інколи супроводжується  ілюстраціями.

Брошура – неперіодичне текстове книжкове видання обсягом більше 4-х, але не більше 48 сторінок, з’єднаних за допомогою скріпок чи ниток.

Буклет видання, надруковане на одному аркуші, який сфальцований (складений) зазвичай у декілька паралельних згинів, без скобування.

Плакат – як правило, великоформатне зображення (формат А3, А2 чи більше), що добре запам’ятовується. Супроводжується стислим текстом. Зроблене з рекламною, інформаційною, навчальною або агітаційною метою.

Усні журнали. В усних журналах, окрім медпрацівників, повинні брати участь працівники ДАІ, інспектори у справах неповнолітніх, юристи. У своїх повідомленнях вони виступають з проблем не лише медичного характеру, але й таких, які торкаються правових, соціальних і етичних аспектів життя. Тому в усних журналах можна розглядати одразу декілька тем.

Диспути і конференції. Диспут - метод полемічного обговорення будь-якої актуальної, моральної або виховної проблеми, спосіб колективного пошуку, обговорення і вирішення питань, що хвилюють населення. Диспут можливий, коли добре підготовлений, коли в нім беруть участь не лише фахівці, але й (наприклад, у школі) учні, учителі, інші. Зіткнення, боротьба думок пов'язані з відмінностями у поглядах людей, життєвому досвіді, в запитах, смаках, знаннях, у вмінні підходити до аналізу явищ. Мета диспуту полягає в тому, щоб підтримати передову думку і переконати громаду у її правоті.

Формою пропаганди, близької до диспуту, є конференція із заздалегідь розробленою програмою і фіксованими виступами як фахівців, так і самого населення.

Бесідаце форма прямого міжособистісного спілкування медичних працівників та пацієнтів, яка використовується з метою надання необхідних медико-гігієнічних порад і рекомендацій.

Проводити бесіду потрібно доступною мовою, без використання складної медичної термінології, з різноманітними цікавими прикладами з особистого досвіду.

Бесіди повинні бути недовгими, цікавими, корисними. Їх проводять протягом 15-20 хвилин з окремими пацієнтами чи групою пацієнтів.

З дітьми проводять 10-15-хвилинні бесіди з питань здорового способу життя, дотримання особистої гігієни, загартовування організму тощо. Цей матеріал доцільно супроводжувати демонстрацією відеофільмів, мультфільмів. Теми і тексти бесід повинні бути завчасно складені.

Бесіда за круглим столом – це обговорення групою фахівців конкретних питань охорони здоров’я в присутності слухачів. Проводиться під керівництвом ведучого. Передбачає на певній стадії обговорення проблеми участі в дискусії слухачів.

Вечір запитань і відповідейце та ж сама бесіда, де запитання ставить аудиторія, а ведучий чи ведучі відповідають.

Лекціяце форма усного надання санітарно-просвітницької інформації змішаній аудиторії. Забезпечує постійний прямий контакт між лектором і слухачем, дозволяє лектору враховувати реакцію аудиторії. Доповнюється демонстрацією наочних і аудіовізуальних засобів. При використанні лекцій у груповій санітарно-просвітницькій роботі передбачається максимально однорідна аудиторія.

За належної підготовки молодші спеціалісти з медичної освіти можуть виступати з лекціями.

Виставка – експозиція текстових, графічних матеріалів на медико-гігієнічні теми.

Анкетування – це збір інформації з різних аспектів санітарної просвіти за допомогою спеціальної анкети. Відповіді на запитання можуть бути отримані або заочно, або шляхом особистісного контакту (опитування). Опитування, зазвичай, має за мету збір даних, які характеризують санітарну культуру населення, готовність респондентів до участі в профілактичних закладах, рівень поінформованості та з визначеної в анкеті теми.

 

 

 

2011 рік