ааппррр

Актуальні питання

1. Про пільгове забезпечення лікарськими засобами пенсіонерів і інвалідів.

Забезпечення лікарськими засобами пільгових категорій населення визначено у постанові КМУ від 17.08.98 № 1303 "Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань"

2. Про пільги почесним донорам України.

Пільги почесним донорам України визначено у ст.13 Закону України від 23.06.95 № 239/95 "Про донорство крові та її компонентів"

3. Про поновлення навчання у вищих медичних навчальних закладах.

Питання поновлення навчання визначене Положенням про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15.07.1996 № 245

4. Чи встановлюється група інвалідності дітям до 16 років? Відповідно до чинного законодавства, дітям-інвалідам до 16 років група інвалідності не встановлюється.

5. Наскільки актуальним є туберкульоз в наш час у світі?

В усьому світі туберкульоз залишається однією із серйозних медико-соціальних проблем. На початку XXI століття експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я змушені визнати, що це захворювання несе загрозу не тільки для окремих країн, але і для всього людства. Щорічно у 8-10 мільйонів людей інфікованість туберкульозом переходить у захворювання, причому 75% хворих складають особи працездатного віку.

6. Які місця є найбільш небезпечними щодо поширення туберкульозу?

Основними джерелами поширення туберкульозу як і раніше залишаються установи пенітенціарної системи, де захворюваність туберкульозом завжди була високою. Тюремні стіни обмежують волю людей, але не волю поширення туберкульозу. В даний час відзначено різке збільшення числа хворих у пенітенціарних установах.

7. Що є збудником туберкульозу?

Туберкульоз - інфекційне захворювання, викликане мікобактеріями туберкульозу (Мусоbacterium tuberculosis). Іноді їх називають бацилами Коха (БК) чи паличками Коха на честь німецького вченого Роберта Коха, що їх відкрив у 1882 році.

8. Які органи вражає туберкульоз?

Туберкульоз може уражати різні органи і тканини людини: очі, кісти, шкіру, нирки, кишечник і т.д. Але найчастіше (у 90% випадків) туберкульозна інфекція уражає органи дихання. Колись це захворювання називали сухотою (від слова сохнути —"марніти").

9. Як заражаються туберкульозом?

Будь яка людина може заразитися туберкульозом де завгодно: вдома, у гостях, на роботі. Основним джерелом інфекції є хворі легеневою формою туберкульозу, що кашляють та виділяють з мокротинням збудника хвороби. Особливо великому ризику зараження туберкульозом піддаються люди, які тривалий час знаходяться в контакті з хворим у погано провітрюваному приміщенні: у тюремній камері, армійській казармі, лікарняній палаті чи в колі сім’ї.

10. Чому не усі люди інфіковані туберкульозом є хворими на туберкульоз?

Заразитися туберкульозом ще не значить занедужати. Імовірність занедужати активним туберкульозом у здорової людини, що отримала паличку Коха, складає близько 5-10 %. При цьому захворювання, найчастіше, настає не відразу, а в перші 1—2 роки після зараження. У більшості ж людей, інфікованих мікобактеріями, туберкульоз не розвивається. Єдиним свідченням наявності туберкульозної палички в організмі в цих практично здорових людей є позитивні туберкулінові шкірні проби. У виникненні захворювання в інфікованої туберкульозом людини відіграють роль два фактори: обсяг дози, що інфікує, тобто число мікобактерій, що потрапили в організм, а також стан захисних сил організму. Обсяг дози, що інфікує, чи число мікобактерій, що потрапили в організм, залежить від близькості контакту з хворим туберкульозом і масивності наявного в нього бактеріовиділення. На стан захисних сил організму впливає цілий ряд факторів:

• якість харчування. Існують вагомі докази того, що голодування чи недостатність харчування знижують опірність організму. "Сита людина туберкульозом не хворіє", — говорять у народі.

• споживання токсичних продуктів. Паління тютюну і вживання алкоголю значно знижують захисні сили організму; такий же вплив спричиняють гормони й інші препарати, що їх застосовують при лікуванні деяких захворювань.

• супутні захворювання. До туберкульозу особливо чутливі ВІЛ-інфіковані, хворі цукровим діабетом, хворобами органів дихання, психічними захворюваннями, виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки й ін.

• стрес. Доведено, що стрес і депресія негативно впливають на стан імунної системи.

11. Як запобігти захворюванню на туберкульоз?

Існують специфічні і неспецифічні методи профілактики туберкульозу. До неспецифічних методів відносять:

• заходи, що підвищують захисні сили організму (раціональний режим праці і відпочинку, правильне повноцінне харчування, відмовлення від паління і вживання алкоголю, загартовування, заняття фізкультурою й ін.);

• заходи, що покращують житлове і виробниче середовище (зниження скупченості і забрудненості приміщень, поліпшення вентиляції). Специфічні методи профілактики туберкульозу включають:

• проведення протитуберкульозних щеплень (вакцинацію і ревакцинацію БЦЖ)

• хіміопрофілактику. Вакцинація БЦЖ в нашій країні проводиться всім здоровим немовлятам на 3-4 день життя, а ревакцинація — дітям у віці 7 років, неінфікованим туберкульозом, тобто з негативними туберкуліновими пробами. Хіміопрофілактика призначається:

• особам, що контактують з хворими;

• особам вперше інфікованим туберкульозом, у яких вперше виявлена позитивна туберкулінова проба; • особам із залишковими змінами в легенях після лікування туберкульозу при високому ризику виникнення рецидиву захворювання (загострення супутніх хронічних захворювань; післяпологовий період; несприятливі умови праці і побуту і т.д.).

12. Які перші ознаки захворювання?

Людина, що захворіла на туберкульоз, може скаржитися на:

• кашель з виділенням мокротиння;

• кровохаркання;

• задишку (при запущеному туберкульозі, великому обсягу враження легеневої тканини);

• біль в грудній клітці (при напрузі м'язів внаслідок кашлю чи при враженні плеври);

• відсутність апетиту, схуднення на 5-10 і більш кг;

• слабість, розбитість, пітливість, підвищену втомлюваність, зниження працездатності;

• лихоманку (підвищення температури тіла у вечірні години, при фізичному і емоційному навантаженні);

• блідість шкіри;

• поява рум'янцю на обличчі і специфічного блиску в очах при підвищенні температури тіла. Усі зазначені симптоми можуть бути обумовлені й іншими захворюваннями, але при збереженні кожного з них протягом трьох тижнів і більше необхідно звернутися до дільничного (сімейного) лікаря і провести спеціальні дослідження для підтвердження виключення діагнозу туберкульозу.

13. Як обстежуються на туберкульоз?

Основними методами виявлення туберкульозу є бактеріологічне і рентгенологічне обстеження. Бактеріологічне обстеження є самим надійним підтвердженням діагнозу туберкульозу, тому що в цьому випадку безпосередньо у виділеннях хворого або в узятих з організму матеріалах виявляється збудник захворювання. Основним матеріалом для дослідження є мокротиння. Розрізняють два види бактеріологічного обстеження: мікроскопію мазка і посів матеріалу на поживні середовища. У випадках прихованого перебігу туберкульозу зростає значення рентгенологічних методів обстеження (рентгенографії і флюорографії). Це єдині методи, що дозволяють виявити початкові туберкульозні зміни в легенях.

14. Чи можливе повне видужання хворих?

Дотримання основних принципів лікування туберкульозу майже завжди призводить до повного видужання хворого. Повне виліковування від туберкульозу наступає в середньому через 1-2 роки після початку хіміотерапії. У хворих з обмеженими формами захворювання воно може наступити раніше. При відсутності лікування за 5 років гинуть 50 % хворих туберкульозом, у 25% хворих хвороба закінчується мимовільним видужанням, а в 25 % що залишилися — нелікований туберкульоз приймає хронічний неухильно прогресуючий перебіг.

15. Як лікують туберкульоз?

Лікування хворого туберкульозом повинно бути:

• раннім. Воно повинно розпочинатися відразу після виявлення захворювання.

• безупинним.

• етапним. Перший етап — інтенсивне лікування. Його основною метою є зменшення кількості мікобактерій туберкульозу і пригнічення їхнього розмноження. Другий етап — це закріплення досягнутих результатів. На цьому етапі впливають на мікобактерії туберкульозу, що збереглися, щоб попередити їхнє розмноження, досягають стійкого клінічного ефекту лікування.

• тривалим. Перший етап, фаза інтенсивної антибактеріальної терапії, займає звичайно 2-4 місяця. другий етап, фаза стабілізації — 4-8 місяців. Сумарно основний курс антибактеріальної терапії туберкульозу триває від 6 до 12 місяців. Існує прямий зв'язок між ступенем запущеності туберкульозного процесу і тривалістю лікування: чим пізніше виявлене захворювання, у запущеній формі, тим більше тривалим повинне бути лікування. При цьому не обов’язково весь період лікування проводити в стаціонарі. На другому етапі можна лікуватися амбулаторне під спостереженням медичних працівників протитуберкульозної установи.

• комбінованим. У лікуванні обов'язково використовують комбінацію протитуберкульозних засобів. На першому етапі призначають одночасно 3 чи 4 протитуберкульозних препарати, а при розповсюджених процесах — 5. На другому етапі частіше застосовують комбінацію з двох протитуберкульозних препаратів.

• комплексним. До антибактеріальної терапії приєднують лікарські засоби, що підвищують захисні сили організму і усувають побічні дії хіміопрепаратів (вітаміни, гормони й ін.), а також різні фізіопроцедури, дихальну гімнастику і т.п. потрібно включати раціональний гігієнічний та дієтичний режим. Хворий повинен вести здоровий спосіб життя, не порушувати лікувальний режим і повноцінно харчуватися.

16. Які умови оплати праці медичних працівників з сімейної медицини?

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 № 827 та спільного наказу Мінпраці та МОЗ від 17.09.2002 № 487/344 сімейним лікарям схемні посадові оклади встановлюються на рівні схемних посадових окладів лікарів-хірургів, а медичним сестрам - на рівні середнього медичного персоналу стаціонарів. Згідно з наказом Мінпраці та МОЗ від 10.05.2000 № 101 дільничним лікарям і дільничним медичним сестрам, які перейшли на посади медичних працівників з сімейної медицини, зберігається надбавка за тривалість безперервної роботи, яку вони отримували на попередньому місці роботи. Крім того лікарям, які перейшли на посаду ; сімейного лікаря на протязі трьох років зберігається виплата за кваліфікаційну категорію за спеціальностями "Педіатрія", "Терапія", "Підліткова терапія", "Медицина невідкладних станів" та "Суднова медицина" (п.2.1.1 наказу Мінпраці та МОЗ від 30.05.2003 №144/239). Відповідно до наказу МОЗ України від 19.05.2003 №221 (доповнення де п.3.11 Положення про порядок проведення атестації лікарів, затвердженого наказом МОЗ від 19.12.97 №359), лікарям, призначеним на посади сімейних лікарів, кваліфікаційна категорія за спеціальністю "загальна практика - сімейна медицина" може бути присвоєна після трьох років роботи на цій посаді а урахуванням стажу роботи та кваліфікаційної категорії за лікарськими спеціальностями "Терапія", "Підліткова терапія", "Педіатрія", "Медицина невідкладних станів", "Суднова медицина" та медичним сестрам, які перейшли на посади середнього медперсоналу з сімейної медицини, зберігається протягом 3-х років кваліфікаційна категорія за спеціальностями "фельдшер", "фельдшер швидкої допомоги", "акушерка жіночої консультації", "медична сестра стаціонару", "медична сестра поліклініки", "медична сестра дитячого стаціонару", "медична сестра дитячої поліклініки" (п.2.3.2 наказу Мінпраці та МОЗ України від 15.03.2004 № 55/137).

17. Яким категоріям керівних працівників станцій швидкої медичної допомоги і в якому випадку зберігається і виплачується надбавка за тривалість безперервної роботи по п. 5.1.12 розділу 5 наказу Мінпраці та МОЗ від 06.04.2001 № 161/137 з урахуванням редакції цього пункту у наказі Мінпраці та МОЗ від 22.02.2002 № 110/72?

Відповідно до п. Б.1.12 розділу Б у редакції наказу Мінпраці та МОЗ від 22.02.2002 № 110/72 лікарям, які працювали у виїзних бригадах швидкої медичної допомоги і перейшли на посади головних лікарів станцій швидкої медичної допомоги та їх заступників, завідувачів підстанціями та відділеннями станцій швидкої медичної допомоги, надбавка за тривалість безперервної роботи, розмір якої визначається виходячи зі стажу безперервної роботи у виїзних бригадах, зберігається незалежно від того, в який період відбувся перехід. Дія цього пункту набула чинності з 1 лютого 2002 року.

18. Які категорії медичного персоналу мають право на пільги з оплати комунальних послуг згідно з чинним законодавством?

Згідно з Інструкцією про порядок забезпечення безоплатними квартирами з опаленням і освітленням педагогічних, медичних, ветеринарних, культурно-освітніх працівників і кіномеханіків, затвердженою 21.09.88 Мінфіном, МОЗ, Міносвіти, Мінкультури, Держагропромом України, право на пільги з комунальних послуг мали медичні працівники, які працювали і проживали у сільській місцевості і селищах міського типу. Основами законодавства України про охорону здоров'я (п."ї" ст.77) визначено, що право на пільги з комунальних послуг мають лише медичні і фармацевтичні працівники, які проживають у сільській місцевості, до якої селища міського типу не належать. Таким чином, після прийняття зазначеного закону медпрацівники селищ міського типу втратили право на вказані пільги. Міністерством підготовлено проект змін і доповнень до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо поширення пільг з оплати комунальних послуг на медичних працівників селищ міського типу, який буде подано на розгляд до Верховної Ради України у вересні п. р. До вирішення цього питання зазначені категорії медпрацівників мають право звертатися за призначенням житлових субсидій. Разом з цим слід враховувати, що чинність відповідної пільги може бути припинена законом про бюджет на відповідний рік. Зокрема, дія положень законодавчих актів України у частині звільнення або зменшення плати за житло та комунальні послуги припинялися на 2000, 2001, 2003 та 2004 бюджетні роки. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2002 № 253 "Про затвердження Стратегії заміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню" Міністерством праці та соціальної політики розроблено проект Закону України "Про заміну системи пільг на адресні компенсаційні виплати", реалізація якого планується у 2005 році.

19. Які лікарські засоби відносяться до медичних імунобіологічних препаратів та яким нормативним документом це визначається?

До імунопрепаратів належать алергени, антигени, вакцини (анатоксини), цитокіни, імуномодулятори бактерійного походження та на основі органів і тканин, препарати, які одержують з крові та плазми людини, імунні сироватки, імуноглобуліни (включаючи моноклодальні антитіла), пробіотики, інтерферони, діагностичні засоби, призначені для використання in vitro (в тому числі діагностичні поживні середовища, тест системи для діагностики інфекційних захворювань за методом імуноферментного аналізу (ІФА), полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), а також поживні середовища, діагностикуми, реагенти, які використовуються в мікробіологічній практиці (включаючи вірусологічні дослідження наявності збудника інфекційних та паразитарних хвороб на об"єкті з навколишнього природного середовища). Визначення медичних імунобіологічних препаратів наведено у постанові КМУ від 15 січня 1996 р. № 73 "Про затвердження Положення про контроль за відповідністю імунобіологічних препаратів, що застосовуються в медичній практиці, вимогам державних та міжнародних стандартів".

20. Щодо визначення терміну "медичні вироби".

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2005 року № 1497 "Про затвердження Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення" - медичні вироби - прилади, комплекси, системи, обладнання, апарати, інструменти, пристрої, імплантанти, приладдя, матеріали або інші вироби, в тому числі інвазивні медичні вироби; медичні вироби для діагностики in vitro; медичні вироби, що не досягають основної передбачуваної мети в організмі людини або на ньому за допомогою фармакологічних, імунобіологічних або метаболічних засобів, але функціям яких такі вироби можуть сприяти; медичні вироби, які використовуються як окремо, так і в поєднанні між собою, включаючи програмні засоби, необхідні для їх належного використання, з метою забезпечення: - профілактики, діагностики, лікування, спостереження або полегшення стану пацієнта у разі захворювання, травми, каліцтва або їх компенсації; - дослідження, заміни або видозмінювання структури (анатомії) органів, тканин чи фізіологічних процесів; - контролю процесу запліднення.

21. Як забезпечити лікувальним харчуванням дитину, хвору на фенілкетонурію?

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2000 р. № 1389 "Про заходи щодо забезпечення дітей повноцінними продуктами харчування і виробами дитячого асортименту, стимулювання вітчизняного виробництва та реалізації зазначених товарів" Міністерство здійснює закупівлю лікувального харчування для дітей віком до 3 років включно на 70% від потреби. Діти, які не забезпечені препаратами лікувального харчування за рахунок Державного бюджету, забезпечуються цими продуктами за рахунок місцевих бюджетів.

22. Щодо доплати до пенсії донорам і особам, нагородженим знаком "Почесний донор України".

Відповідно до статті 11 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" особам, нагородженим знаком "Почесний донор України" встановлюється надбавка у розмірі 20 відсотків від мінімальної пенсії, що призначається за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (пункт "в") встановлено, що зазначена надбавка нараховується виходячи з розміру мінімальної пенсії 19 грн. 91 коп., що становить 3 грн. 98 копійок. За ініціативою МОЗ України прийнято Закон України „Про внесення змін до статті 13 Закону України „Про донорство крові та її компонентів" від 16.11.2004 № 2177-ІУ, згідно з яким надбавки до пенсії Почесним донорам змінено і встановлено 10 відсотків від законодавчо встановленого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

23. Щодо необхідності обов'язкових профілактичних щеплень для вступу дитини до дитячого закладу.

Інфекційні хвороби, які попереджаються проведенням профілактичних щепленнями, дуже часто призводять до інвалідизації та смерті дитини. В усьому світі визнано, що найефективніший захист від інфекційних хвороб, який може запропонувати сучасна медицина, є проведення профілактичних щеплень з метою формування несприйнятливості до інфекції. У разі відмови від щеплення, батьки дитини залишають її незахищеною від інфекційних хвороб, ризикують здоров'ям, а часто і життям своєї дитини та тих дітей, які її оточують. В Україні профілактичні щеплення здійснюються згідно із законами "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та "Про захист населення від інфекційних хвороб". Згідно статті 15. "Запобігання інфекційним захворюванням у дитячих закладах" закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров'я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Дітям, які не отримали профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється.

24. Щодо переліку документів для відкриття стоматологічної клініки. Згідно Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою КМУ від 4 липня 2001 р. № 756 "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензій для окремого виду господарської діяльності" для проведення Медичної практики необхідно мати: - засвідчені в установленому порядку копії установчих документів (для юридичної особи) - засвідчена в установленому порядку копія висновку державної санітарно-епідеміологічної служби (за місцем провадження діяльності) про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики - довідка МОЗ або уповноваженої ним установи про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявність у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативних документів із стандартизації, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності - засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують відповідність кваліфікації персоналу вимогам до здійснення медичної практики (диплом державного зразка про медичну освіту або сертифікат лікаря-спеціаліста, виданий вищим медичним навчальним закладом III - IV рівня акредитації, закладом післядипломної освіти); посвідчення про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю; свідоцтво про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних і фармацевтичних працівників, видане вищим медичним навчальним закладом, закладом післядипломної освіти І - III рівня акредитації - документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю на момент подання заяви (засвідчена в установленому порядку копія трудової книжки з наявністю даних за останні п'ять років або витяг з неї, інший документ) Розклад роботи ліцензійної комісії МОЗ України: Понеділок, середа, п'ятниця з 9.00 по 13.00, тел. 253-59-13

25. Дієта для дитини, хворої на цукровий діабет .

Обов'язковим лікувальним засобом для дитини, хворої на цукровий діабет, є дієтотерапія. Харчування повинно бути різноманітним, адаптованим до віку, відповідати фізичній активності та режиму введення інсуліну. Перевагу потрібно надавати кашам, чорному хлібу, овочам та фруктам, а сіль та цукор рекомендується обмежувати. Відносно жирів, то їх вживання не забороняється маленьким дітям, але небажане дітям старшого віку та підліткам. Якщо дитина захворіла в ранньому віці, то дуже важливим є виключно грудне вигодовування не менше, ніж до шестимісячного віку. Оптимальна кратність харчування на протязі доби - це 3 основних та 3 легких прийоми їжі. На перший сніданок калорійність їжі повинна становити 25% від добової потреби, на другий - 10-15, обід - 25-30, полудник - 5-10, перша вечеря - 20-25, друга вечеря - 5-10%. Всі питання, які стосуються конкретної дитини, батьки вирішують спільно з лікарем - ендокринологом, під наглядом якого знаходиться хвора дитина

26. Профілактика гострих респіраторно - вірусних інфекцій у дітей Основними принципами профілактики ГРВІ у дітей є:

1. Вакцинація проти грипу.

2. Повноцінне харчування із включенням у раціон достатньої кількості овочів і фруктів, вітамінів.

3. Поступове загартування з використанням фізичних вправ і водних процедур.

4. Включення в раціон харчування, особливо в сезон підйому ГРВІ, природних фітонцидів - часнику і цибулі.

5. Постійне провітрювання приміщень та їх вологе прибирання. Регулювання вологості повітря в приміщеннях є одним з важливих способів профілактики ГРВІ. Встановлено, що максимальна інактивація вірусу парагрипу відбувається при вологості повітря 80%, грипу - при вологості повітря 50%, респіраторно-синцитіального вірусу - при вологості повітря від 30% до 80%.

6. Проведення перед осінньо-зимовим сезоном загальнозміцнюючих курсів рослинними адаптогенами (ехінацея, елеутерокок, тощо) і полівітамінами. Важливо! Всі медикаменти повинні вживатись лише за призначенням лікаря у відповідності з віком та станом дитини

27. Щодо профілактики та лікування кору у дітей.

Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності “інфекційні хвороби”, завідуючий кафедрою дитячої інфекцій Національного медичного університету, професор Крамарєв Сергій Олександрович:

Кір – це гостре інфекційне захворювання, яке викликається вірусом. На кір хворіє тільки людина. Вірус захворювання передається від хворої людини до здорової повітряно-крапельним шляхом через крапельки слини, в яких міститься вірус кору, під час розмови, кашлю, чхання. З потоками повітря вірус може розповсюджуватися на великі відстані (до 10 - 15 метрів). Сприйнятливість людей, які не хворіли на кір чи не були щеплені проти нього, майже 100%.

Основними проявами кору є підвищення температури тіла, катаральні явища з боку верхніх дихальних шляхів (закладеність носу, нежить, кашель, кон’юнктивіт) та середньо- та крупно плямисті висипання на шкірі обличчя, тулуба, рук та ніг. Висип при корі з’являється на 2-5 день від початку захворювання. Після зникнення висипу при кору на його місці ще протягом 1-2 тижнів лишаються пігментні плями, які в наступному зникають безслідно. Найбільш частими ускладненнями кору є запалення легень, середнього вуха (отит), бронхіт, стоматит. Дуже рідко кір може ускладнюватися запаленням головного мозку (енцефаліт).

У людини, яка перехворіла на кір і не має ускладнень, залишкових явищ не виникає, на все життя лишається імунітет. Кором другий раз захворіти не можливо.

На сьогодні противірусних засобів для лікування кору не існує. Лікування складається з ліжкового режиму на весь гострий період захворювання, вживання великої кількості рідини, полоскання рота після їди розчинами фурациліну чи інших антисептиків, прийому вітамінів А та С, антигістамінних препаратів. При температурі тіла вище 38,50 - 390 С призначають жарознижувальні препарати (парацетамол, ібупрофен). У тяжких випадках проводять внутрішньовенне введення дезінтоксикаційних розчинів, при виникненні ускладнень призначають антибіотики.

Єдиним засобом профілактики кору є профілактичні щеплення, які робляться дітям у віці 1 та 6 років. Якщо людина не була щеплена проти кору, чи була неправильно щеплена ( тільки 1 раз) вона може захворіти на кір в дорослому віці.

28. Щодо умов оплати праці працівників шкірно-венерологічного диспансеру.

Відповідно до п.2.10 додатка 3 до наказу Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 № 308/519 "Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення" право на підвищення посадових окладів на 15 відсотків у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці мають лікарі, середній медперсонал, сестри-господарки, молодші медсестри, медичні реєстратори та робітники всіх професій, які обслуговують хворих з заразними хворобами шкіри та інфекціями, що передаються статевим шляхом. Конкретний перелік посад працівників, яким посадові оклади підвищуються у зв'язку зі шкідливими і важкими умовами праці затверджується керівником закладу охорони здоров'я за погодженням з профспілковим комітетом у залежності від функціональних обов'язків та обсягу роботи у цих умовах. Що стосується працівників, які працюють на посадах бухгалтерів, економістів, оператора ЕОМ, інспектора відділу кадрів та секретаря, то вони безпосередньо не обслуговують вказаних хворих, тому права на підвищення посадових окладів не мають.

29. Щодо зарахування стажу роботи у шкірно-венерологічному диспансері .

Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено зарахування стажу роботи у подвійному розмірі працівникам, які безпосередньо обслуговують хворих в інфекційних лікарнях(відділеннях). Відповідно до Примірного положення про шкірно-венерологічний диспансер, затвердженого наказом МОЗ України від 07.06.2004 № 286 "Про удосконалення дерматовенерологічної допомоги населенню України", цей заклад охорони здоров'я є самостійним спеціалізованим лікувально-профілакним закладом, призначеним для надання консультативно-діагностичної та лікувально- профілактичної допомоги населенню та здійснення профілактичних та протиепідемічних заходів, які попереджають розповсюдження заразних хвороб шкіри та інфекцій, що передаються статевим шляхом. Пенсійний фонд України погодився з роз'ясненням МОЗ щодо зарахування стажу роботи у подвійному розмірі згідно із Законом України "Про внесення зміни до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" медичним працівникам шкірно-венерологічних закладів охорони здоров'я (відділень, кабінетів, палат), які працюють з хворими на патологію у відповідності з наказом МОЗ від 19.07.1995 № 133 "Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитичних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб" (лист від 15.02.2006 № 10.03.68/286). Це роз'яснення направлено обласним управлінням Пенсійного фонду для керівництва та використання в роботі. У відповідності з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників(випуск 78.2002 рік) посади молодших медичних сестер віднесені до робітників, які працюють без вимог до стажу роботи, мають повну або базову загальну середню освіту та підготовку на робочому місці. Таким чином, молодші медичні сестри не відносяться до медичного персоналу і право на зарахування стажу роботи у шкірно-венерологічному диспансері у подвійному розмірі не мають.

30. Чи нележить надбавка за вислугу років (рік за два) молодшій медичній сестрі, яка працює у відділенні інтенсивної терапії? Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 затверджено Порядок виплати надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я. Відповідно до зазначеного Порядку з 1 січня 2010 року лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України залежно від стажу роботи встановлюється надбавка за вислугу років за стаж роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків.

Дія зазначеного Порядку поширюється на лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я. Таким чином право на вказану надбавку мають виключно медичні працівники комунальних та державних закладів охорони здоров'я. Відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2005 та наказу Міністерства охорони здоров'я від 29.03.2002 № 117 "Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров'я" посада "молодша медична сестра" віднесена до категорії "робітники", тобто зазначена посада до медичного персоналу не належать і працівники, які обіймають цю посаду права на виплату надбавки за вислугу років не мають.

Роз'яснення надано головним спеціалістом Департаменту економіки, фінансів і бухгалтерської звітності МОЗ України Купліванчук А. В.

31. Чи зараховується до медичного стажу робота на посаді статистика медичного та реєстратора медичного ?

Період роботи на посаді статистика медичного зараховується до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки ця посада належить до переліку посад молодших спеціалістів з медичною освітою, а період роботи на посаді реєстратора медичного — ні, оскільки ця посада належить до посад технічних службовців (випуск 78 "Охорона здоров'я" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом МОЗ України від 29 березня 2002 р. № 117 за погодженням з Мінпраці та соцполітики України, наказ МОЗ України "Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою" від 23 листопада 200Тр. № 742).

Головний спеціаліст Департаменту кадрової політики та запобігання корупції МОЗ України Гасюк Г. І.

32. Чи зараховується до медичного стажу період перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років ?

Відповідно до пункту "ж" частини третьої статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХП час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трирічного віку, зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Згідно зі статтею 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у разі якщо дитина потребує домашнього догляду, на підставі медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, зазначений у запитанні період зараховується до медичного стажу.

33. Чи мають право лікарі-інтерни на щорічну відпустку та відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами і для догляду за дитиною до трьох років?

Відповідно до пункту 24 Порядку працевлаштування випускників ви-: щих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою КМУ від 22 серпня 1996 р. № 992, молодим фахівцям, які одержали направлення на роботу після закінчення вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю ЗО календарних днів. За цей час їм виплачується допомога в розмірі академічної або соціальної стипендії, яку вони отримували в останній місяць навчання у вищому навчальному закладі (крім додаткової соціальної стипендії, що виплачується особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи) за рахунок замовника.

Після укладення трудового договору на молодих фахівців поширюються всі види соціального захисту, передбачені колективним договором для працівників підприємства, установи, організації.

Оскільки лікарі-інтерни перебувають із закладами охорони здоров'я у трудових відносинах (приймаються на роботу на підставі наказу керівника закладу), вони мають право на всі види відпусток, передбачені законодавством.

Зазначимо, що час перебування жінки у відпустці після закінчення вищого навчального закладу у зв'язку з вагітністю, пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до терміну роботи за призначенням.

Головний спеціаліст Департаменту кадрової політики та запобігання корупції МОЗ України Гасюк Г. І.